Повстанська пісня

План мандрівки

У вартість мандрівки включається:

• Транспортне обслуговування.
• Екскурсії.
• Ночівля.

У вартість мандрівки не включається:

• Квитки на поїзд.
• Харчування (сн., веч. – 40 грн., обід – 45 грн.).
• Кінний похід.
• Страхівка.

Історична довідка

Перший успішний бій курсанти старшинської школи провели на початку вересня 1943 року з шуцполіцаями з власівців і вояками вермахту. Тоді повстанці втратили трьох побратимів, а німці аж 35 осіб. У цьому бою поранено в руку «Бориса» - Григорія Легкого, провідника ОУН-УПА Коломийської округи. Функціонування повстанської старшинської школи в тилу викликало у гітлерівців переляк. Німецьке командування розробило широкомасштабну операцію з розгрому повстанської старшинської школи. Приводом до наступу була вдало проведена у кінці вересня 1943 року операція чоти «Скуби» в Рушорі. Тут на дорозі Космач - Коломия вояки розбили 4 вантажних автомобілі німецької армії. Крім цього, скубівці ще знищили 70 німецьких вояків. Німецьке командування для відплати прислало у Космач гестапівців, котрі заарештували сімох осіб, серед яких і молоденьку дівчину. Розлючені невдачею есесівці спалили табір старшинської школи і зігнали злість на мирному населенню Космача. 5 листопада 1943 року вони застрелили у селі чоловіка, котрий ішов з бочкою по сировицю, спалили кілька будинків, а також пограбували жителів села. Німці забрали у космачан килими, ліжники, сукно, полотно, хустки, одяг, курей, овець. Як зазначає М. Слюсарчук « усе з хати забирали до нитки». З початком 1944 року Космач наводнили угорські війська. Найбільше вояків розмістилося в Облазі та Ставнику під Ґрунем як йти від річки Ставник на гору. Жили угорські солдати і офіцери у селянських хатах. Навесні 1944 року, коли Червона Армія увійшла у Коломию, командування 1-м Українським фронтом вирішило заслати в тил до німців розвідувальну групу для з’ясування ситуації в районі Яблуницького перевалу. Група мала висадитися у Ворохті, але, через погані умови, літак збився з курсу і десантники 29 березня 1944 року о першій годині сорок хвилин приземлилися у присілку Нижні Плаюци.

Цікаво

Розвідувальна група у складі командира І.О. Ісаєва, заступника командира С.М. Райського, радистів В.Т. Туригіна і В.О. Доноусова, розвідниць К.З. Мель-ничук і О.І. Токар та перекладачки М.І. Лазутіної опинилися в складній ситуації. Вантаж зі зброєю, який впав на обійсті Дмитра Кушнірчука, забрав Василь Кілійчук і відразу віддав повстанцям. У горах випав глибокий сніг, всі стежки і військову дорогу Космач - Ворохта занесло кучугурами. Сніг подекуди сягав до плечей. Боєприпаси і харчі, скинуті з літака, пропали. Один з парашутів, на нещастя Михайла Юсипчука (Колісникового), вітер заніс на дерево біля його хати. Чоловік вирішив порізати матерію на сорочки своїм дітям. Зайди прийшли до нього за військовим спорядженням, але в гуцула не було нічого. Впевнені у своїй безкарності «совіти» припустилися помилки, яка потім коштувала їм життя: морозної ночі 2 квітня 1944 року вбили невинного гуцула, осиротивши маленьких діток. Парашутисти стратили Михайла Юсипчука десь за кілометр від рідної домівки. Стріляли у нього ззаду. Дістав дві кулі: одну у плечі з лівого боку, а другу - в голову (вийшла через око). Угорські вояки здебільшого квартирували в 06лазі, Ставнику, Царині та Центрі села. На початку поводилися мирно, а далі стали грабувати мирне населення, що призвело до сутичок повстанців з дрібними військовими підрозділами угорської армії. Л. Вардзарук стверджує, що в червні 1944 року старшинська школа повстанців на Завоєлах провела успішний бій з угорськими вояками, завдавши їм поразки. Наступного дня мадяри на гору біля каменя Довбуша (Олекси Новаківського) витягли дві гармати і звідти обстрілювали присілок навмання, бо через сильний туман і дощ прицільного вогню не вийшло. На щастя, від цього ніхто не постраждав. Радянське командування не могло змиритися з тим, що у його тилу знаходяться великі сили повстанців, а тому 9-11 листопада 1944 року провело у селі військову операцію силами полку прикордонних військ НКВС, що дислокувався у Коломиї. Прикордонники зайшли в центр села, але далі — вглиб гір не пустилися, а тому відкритого бою з куренем «Скуби» не зав’язували. Операцією командував полковник Павленко. Він, вірогідно, як українець, не захотів проливати невинну кров гуцулів, а тому, на нашу думку, не вступав у бій з повстанцями, хоча знав, де вони знаходилися. Це дуже розлютило першого секретаря Яблунівського райкому партії Анісімова В.К. і він зробив донос на командира прикордонників. У доносі на ім’я першого секретаря обкому партії писав «.. .це дитяча гра, а не серйозна боротьба з німецько-фашистськими прихвоснями».