І оживе добра слава, Слава України…
Моя Вкраїно горда і прекрасна,
Що годуєш хлібом всіх своїх дітей.
Чом плачеш ненько, чом ридаєш рідна?
Де щастя світло, де блиск твоїх очей?
Щоранку світить сонце над просторами твоїми,
І ранки вмиті зорями роси.
У вишиванках квітнеш, в калиновім гроні,
У солов’їнім співі йдеш з років в роки.
Та твоє серце спокою не має,
В тривозі материнській всі твої думки.
Чом діти, мов билина дика в полі,
Шукають долі, дороги свої стелять у чужі світи?
Т. Шевченко
Мила і рідна земля, яка годує нас хлібом. На якій ми зросли і зростають наші діти.
Мріємо бачити щасливі усмішки на устах своїх дітей. Вимолюємо своїм нащадкам доброї долі і сподіваємось, що вини житимуть краще.
Та чому все не зовсім так як би ми хотіли, чи так, як логічно, мало би бути.
Чому ми кожен день важко працюємо, щоб заробити дітям на шматок хліба і ледь кінці з кінцями зводимо? Чому в тривозі наше серце за майбутнє своїх дітей? Чому така багата та родюча земля, що вигодувала сотні поколінь, протягом 40 тисяч років, лежить сиротою, бідною і понівеченою. А ми їмо польські яблука, голландську картоплю… Чому чесною працею можна заробити лише мозолі? Чому діти, маючи вищу освіту, їдуть наймитами по всьому світу? Чому злидні женуть батьків у чужі світи, щоб заробити дітям на прожиття. Чому влада «живе так добре, а народ все гірше та гірше». Чому ми не можемо вирватися з цього не зрозумілого «чому»?
За словами Л. Костенко: « усі народи вже збулись, лиш ми стоїм на старті». Таке враження, що це вічний старт, який завмер на місці старту. Бажаного розквіту європейської держави ще й не видати.
Дуже люблю народну мудрість. Бо «народ скаже, як зав’яже». Наприклад: «Як постелиш, так ся виспиш», «Як гукнеш, так і відгукнеться», «Що посієш, те й пожнеш». Та якщо ще взяти до уваги слова Конфуція «Знаки і символи управляють світом», то може варто зробити аналіз у масштабах країни? Яку інформацію несе наша країна? Яку інформаційну символіку вона випромінює. Я не маю на меті щось заперечити. Це лише роздуми, проба аналізу. Я маю велику любов і повагу до своєї рідної землі. Маю глибоку шану до всіх тих, хто впродовж віків поклав своє життя на вівтар нашої вітчизни, жертвуючи його за волю і долю прийдешніх поколінь. І до тих, хто і сьогодні несе ідею патріотизму, любові до материнської пісні та рідного краю. Багато розмов вже точилося навколо правильності розміщення кольорів національно прапора. Це важливий символ під яким живе наша країна; значною мірою впливає на нас усіх. Тому варто звернути на це пильну увагу.
Золотий, жовтий колір – найдосконаліший колір сонця (Я. Криховецький), вогню. Ми, як нащадки слов’ян, не можемо не звернути увагу на глибинну і вічну мудрість наших предків. У слов’ян Дажбог, Сонце-Бог – Бог сонця, світла і добра. Академік Б. Рибаков вважає, що він є найголовнішим персонажем міфів словян. А Л.Силенко вважає, що «Дажбог – це свята правда, справедливість, жттєтворяще світло, Святий Дух, Воля. Дух, який творить в людині бажання жити, діяти, вчитися, працювати, самоутверджуватись. А в Святому Письмі говорить Іван Христитель: «Я вас Хрищу водою, а той, хто йде за мною христитиме Духом Святим і вогнем (Матв.3,11)». Г. Лозко пише, що «Дажбог –сонячний Бог, податель добра і багатства. Дажбог – той, що дає буття: дух і матерію, той, що дає життя». Наші предки словяни виявляли величезну повагу сонцю, світлу, що дарує життя. Н. Немировська: «Настання довгоочікуваної весни сприймалося як народження нового сонця, торжество життя, тепла, світла над темрявою. Тому серед словянських богів Дажбог – сонячний Бог – був одним з головних».
Та, якщо ще взяти до уваги книгу книг – біблію: «Я світло для світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя (Йоана 7, 12 »). За східною християнською традицією храми будують вівтарем на схід, як символ сходу сонця і приходу Христа, Спасителя світу. «У християнстві сонце також стало символом Бога, оскільки Бог – це світло» (Н.Немировська).
Отже, жовтий колір – це колір сонячного світла, сонячної творчої енергії. Це колір хліба. У народі є поняття сонячної хлібини. Тобто круглої, форми сонця. З прадавніх часів по наших селах хліб пекли у виляді круга – символ сонця, безкінечності життя. « Це ж хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки» (Йоана 6, 51). По селах до нині зберегли традицію: день, коли печеться хліб – свято для сімї, що буде його їсти. Бо без споживання хліба людина не буде жити, бо це енергія життя.
Та жовтий колір, це ще і колір вогню. Вогонь – символ сили, джерело тепла, енергії. Символ сонця – божественного вогню. «Вогонь в українській обрядовій символіці посідає одне з провідних місць. Це пояснюється уявленням про його божественну очисну силу. У багатьох обрядах сонце символізують не тільки запалені багаття, але й вінки, що плели жінки та дівчата. Відбувалося звеличання сонця. Символом сонця є запалена свічка. Під час весільного обряду молодятам дають, і давали споконвіків, запалені свічки – знак святості й очищення. Великими вогнями зустрічали великий, світлий день весни – Великдень. Небесний і земний вогонь асоціювався з добробутом і плодючістю, а підземний – містив загрозу для людини». (Н. Немировська)
На мою думку, з цього всього випливає, що сонце – це жива енергія, що творить і живить все на землі. А сонце світить згори, зверху. Тому жовтий колір нашого прапора мав би бути зверху. Бо вогонь який розміщений з низу небезпечний. Бо за Святи Письмом « диявола повержено в озеро вогню і сірки» (Одк.20, 10), і « це є смерть друга, — озеро вогню. А якщо кого не знайдено у книзі життя записаного, вкинуто в озеро вогню».(Одк.20,14-15).
Синій колір – колір води в якій відбивається небо. За Я. Криховецьким блакитний колір – колір неба біля горизонту, символ земного світу.
Відомі всім вислови: синє море, синьоокі озера. Дощ малюють синім. Зверніть увагу на ікони: Хрещення Ісуса в Йордані – вода синоього кольору; наповнення сітей рибою, ходження Христа по воді – море синього кольору. І Святе писання про творення світу: «Земля була пуста і порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами».(Буття 1, 2). Ширяв дух Божий – тобто дух вогню, енергії творення, енергії життя. Отже Дух над водою, а вода під ним.
«Вода у наших пращурів уважалася Праматірю Світу, найвеличнішим даром неба, який оживляє і робить землю плодючою. Вода є символом святості та морального і духовного очищення. Вода символізує життя, здоровя, добробут, чистоту, кохання».(Н. Немировська)
«Вода – первісна матерія жіночої статі, що поєднавшись з первісною матерією чоловічої статі, утворила струмки, ріки, ліси, трави й інші речі на землі. (Я. Головацький)» Людський організм на 70% складається з води. Але це тільки фізичне тіло, яке є приземлене, тобто живе на землі. Без води і сонця нема життя. При пожежі вогонь поливають водою щоб загасити полум’я. То може синя вода, що розташована зверху жовтого вогню гасить, змиває енергію творення. Навіть, коли взяти до уваги трактування жовтого кольору прапора з пшеничним полем, то все одно вода знаходиться під коренем пшениці, інакше не було б урожаю. Корінь живиться водою.
Та, може, якщо кольори поставити на свої місця, то і справи державні, дасть Бог, поправляться, держава почне свій поступовий і могутній розвиток. Не буде все шкереберть. Тоді «запануєм і ми браття у своїй сторонці».
Автор: Наталя Дрозд
Використання матеріалу можливе лише з посиланням на реквізити туроператора та посилання фірми, котра подана в даній статті.
Туроператор «Окраїна»