Блог туристичної агенції Окрайна

Наш маршрут оховлював 3 дні по місцях:
Коломия – В. Ясенів – Рівня – Криворівня – Буковецький перевал – Снідавка (присілок Безульки) – Коломия
1 ДЕНЬ
Ціль дня – відвідати майстрів, унікальних людей у селах вздовж Чорного Черемошу, котрий зливається із Білим Черемошом і веде до Румунського кордону.
Перша зупинка у селі В. Ясенів і знайомство з керівником ансамблю дримбарів «Струни Черемошу», Максимюком Миколою, правнуком Чукутихи (дримбарка, заквітчана модниця 19-20 ст.).
Родинний факт, пан Микола Максимюк, правнук Чукутихи, дізнався не від предків, а від співробітників товариства «Гуцульщина», що на Верховині. До речі, аж в 21 ст. На моє запитання чи гордиться він з того, що є правнуком «Чукутихи з люлькою» відповів: «У мене підборіддя таке, як в бабки, бачите? :)».
Щодо гри на найменшому в світі музичному інструменті, то вперше почула, що дримба, крім медитаційних звуків, може видавати мелодійні. Приставши до пана Миколи, частково відтворила, бо то в голові відтворюєш мелодію, і виходить, що німими звуками її передаєш на інструмент.
Ще 2 км. і ми у селі Рівня біля хати бджоляра Михайла Ілійчука.
Карпати заливав дощ і блискавки гуркотіли, як ми добралися до садиби пана Ілійчука. Дуже сподобалося продумане місце розташування всієї господарської частини.
На відміну від інших садиб, котрі старалися розміститися при самісінькій дорозі, пан Михайло ж при дорозі посадив сад, а за ним знаходиться хатина, архітектура якої нагадує сільраду.
Зліва відкриваються панорами гір. Біля хати ряди вуликів і схил з хвойним лісом, що різко підіймається вгору.
Власне місце розташування створює приємний затишок для душі і духовну насолоду, здається, що все на своєму місці і пан господар не простий, а вчений гуцул, котрий має диплом Московського геологорозвідувального інституту. Дуже хочеться привести групку і отримати насолоду від перебування, розповідей та дегустації.
По обіді гуркотіли сильні громи, а ми як задоволені поросята чумакували по калюжах в сторону невідомого та новострореного водоспаду, висотою 10 м. (утвореного після повені у 2008 р.).
Устеріки – місце злиття Білого та Чорного Черемошу.
В цю місцевість ми не доїхали, та описати, що собою являють місця та річка Білого Черемошу можу, бо у 2010 році по такій цікавості, як вартість земельних ділянок ми з командою прокатнулися аж до с. Голошина (30 км. від Румунського кордону). Цікаво, що голошанські жінки при повсякденній сільській роботі прикрашені золотом (сережки, ланцюжок і персні). Походження місцевих від племен даків відчутне, а так, села – дуже бідні. Річка набагато вужча від Чорного Черемошу, на певному відрізку вкрита трубами ГЕС (у 2010 було 3 ГЕС-ки), масово возять ліс. Ця частинка Карпат нагадує промислові райони, лише дуже дикі і лісисті. Центральні дороги від кам’яних переходять у ґрунтові. Коли б випав сильний дощ, ми б залишилися на тиждень, до потепління.
2 ДЕНЬ
Ціль дня – побувати на скельно-печерних святилищах Довбушеві Комори на Синицях.
Детальний історичний опис читайте на блозі в статті: «Довбушеві Комори на Синицях».
Про Довбушеві комори давні гуцули розповідали як про місце схованки Довбушевого золота у підземній печері.
На поч. 19 ст. одні ґазди із помічниками проводили розкопки біля печери і вже майже добралися до кладу, та у час «свєта» не працювали. Один захланний пан, почувши, що скарб близько і на Богородицю нікогісько немає, пішов завершити роботу та не судилося, завалило камінням.
«Золоту чуму» зупинила польська влада, котра строго заборонила населенню будь-яке копання землі з метою пошуку золота.
Зійшовши на 500 м. вниз від святилища, бачимо розкинуте по горбах старе нежиле село гуцулів.
А в кругову – пахучі царинки із барвистими квіточками: жовта квітка, ніби водяна лілія, конюшина трьох кольорів (біла, рожева, бордова) і ще якісь, все пахне медом. «Валєтися» б в тих травах цілий день і співати гуцульські співанки про кохання.
3 ДЕНЬ
Ціль дня – відвідати «Терношорські святилища»:
Найцікавіші дослідження святилищ описані на блозі в статтях: «Календарні святилища предків», «Терношорська Лада».
Розпишу для вас практичну сторону добирання і жарти.
До Терношорських святилищ найпейзажніший піший перехід з Буковецького перевалу. Висоту ми вже набрали, тож по дорозі робота для фотоапарата. Між горами розкинулося старе й нове село. Закинуті подвір’я мають такий ансамбль: житлова садиба, комори і перед хатою яблуневий сад.
Ще один перехід через річку, на якій скупнулися під водоспадом, і ми біля статуї.
Дивує, що біля самісінької Лади і комплексу інших каменів стоїть ще 2 престижні нежитлові садиби.
Хлопці забажали піднятися на протилежний камінь від Богині. Фотографуючись, ми жартували, що вони просять її руки.
Я, Наталя Минько, знаючи, що це місце позитивної жіночої енергії, тулилася чолом до неї і просила плідності в житті. Бо у мене така мрія – дівчинка рудоволоса із зеленими очима і хлопчик білобрисий з голубими. Як вам таке поєднання від одного чоловіка?:)
Час в дорозі 1,5 год. Разом маршрут виносить 8 км.
Після Лади ми потоптали вгору не без пригод: супроводжуючий Ярослав наступив на змію, але відчувши її під ногами, відстрибнув. Для розслаблення Славко розповідав, ну майже, реальні історії про зустрічі людей з ведмедями в Карпатах.
Історія № 1. Ішли два гуцули лісом, натрапили на ведмежий послід, розпорпали, щоби дізнатися чи «свіже», переконалися, що так, підняли голови догори, а ведмідь дивиться, що ж вони там порпаються в його лайні…
Історія № 2. Розповідь очевидця. Спіймав ведмідь кобилу, умертвив, взяв на плечі і тягне вгору, влітку трава (псярка по-народному) слизькувата, то він, що підніме її на висоту, зашпортається і впустить кобилу, провівши такі операції вгору-вниз, ведмідь роздратувався, загарчав і помер від розриву серця.
Історія № 3. Ідуть гуцули лісом і натрапляють на бойню між ведмедем та кабаном. Від бою довкола всі кущі й гілки дерев потовчені, бризки крові. В останній сутичці ведмідь роздер кабана, пройшовши пару кроків звалився на землю, мабуть помер, подумали гуцули.
Ось такі напівправдиві історії про гуцулів та ведмедів.
За 2 км. видніються інші камені серед смерекового лісу, здалеку містичний вигляд, а кругом такі соковиті трави, квіти, що хочеться стати корівкою і давати найсмачніше молоко з вітамінками і мінералами – кайф величезний.
Інший шлях лежить через село Снідавка на присілок Безульки, що перед Буковецьким перевалом. Добирання можливе на «Ниві» або ГАЗі. В одну сторону до 15 км. Селом та бездоріжжям – і ви біля самого підніжжя святилищ, описаних вище, опісля вниз тими ж прекрасними лугами до Лади і назад. Загалом пішки 4 км у дві сторони.
Щоби потрапити машиною до Лади, заїжджаєте в село Снідавка і рухаєтеся вздовж річки вкрай поганою дорогою до завершальної точки, а далі через річку – і ви на місці.

Туристична фірма «Окрайна»

План туру описаний на сайті тур фірми «Окрайна»