1 день 7.06
Маршрут: Воловець – Міжгір’я – Синевир – Негровець – Хуст
Ціль маршруту – оглянути новинки, обмінятися творчими ідеями з командою природного парку «Синевир» (найкраще, що в мене виходить по життю – просувати фантазії в реальність), потішитися природою, медведиками, конячками та активною роботою молодої команди «Синевир».
Добирання: поїзд, автостоп.
Відтворимо вам об’єктний опис маршруту.
Синевир
1. Природний парк «Синевир»:
Мотель «Бункер».
Мотель «Остріки».
2. Візит-центр:
Карта-схема (віртуальна подорож туристичними маршрутами).
Експонати з музею лісу та сплаву.
Бункери лінії Арпада.
Водоспад «Білий звір».
Рекреаційне містечко «Рабачинка»
Реабілітаційний центр для ведмедів (10 ведмедиків).
Водно-болотне угіддя Глуханя, с. Негровець.
Хуст нічний
Реформатська церква.
Синагога.
Чеський квартал.
Готель.
Розповім про те, що найбільше вразило в цей день.
Найбільше мене вразила активність та чесність у відпрацюванні державної зарплати Гречина Василя та Шетелі Марічки. З Марічкою ми співпрацювали по темі театралізованого дійства в корчмі, с. Колочава, котре у всіх групах проходило на «ура», тепер же я надіюся на творчу співпрацю по військових квест-турах на Новій стежці «Лінії Арпада». 
Василя хочеться називати Васильком, його особистість вміщає риси, які полюбляють дівчата у різних хлопцях, бо в одному міському панові всіх не відшукати. Дівчатка, їдьте в гори і надихайте молодиків, бо горяни найкращі залицяльники!
Для парку «Синевир» Василь фізичними та розумовими силами створив Нову стежку по лінії Арпада. Хлопці за допомогою техніки з річки Теребля витягнули десятки протитанкових пірамід, розмістивши їх по дві сторони головної дороги до оз. Синевир на старті «новоспеченого» військового маршруту.
Дивує, що на малому відрізку 1,5 км., на відстані 100 – 200 м. розміщено до 10-ти ДОТів (довготривала вогняна точка) різних конструкцій.
Синевирські ведмедики – то такі лапочки, до яких хочеться залізти в клітку і гладити їхні пухнасті лапки. 
Оскільки ми були особливі туристи, то нас пропустили за межі кліток до бурих. Найважчий ведмідь зустрів нас сидячи, притуливши пучки лапок до клітки, ой який у нього красивий носик, і ці пухнасті ніжки…
Пишучи, відчуваю глибоку ейфорію до звіряток-ведмежаток. Хочеться з ними купатися, забавлятися, і харчуватися раціоном ведмедя.
Виходячи з побаченого, можна пропонувати два нових маршрути:
Маршрут № 1 (піший маршрут):
оз. Озірце (дике озеро) – Музей лісу та сплаву (реставрується) – Форелевий інкубатор
Довідка
Окрім титулованого, всіма знаного Синевирського озера, в НПП «Синевир» є ще одне прекрасне озеро, що зветься Озірцем. Озірце менше, ніж Синевир, але його краса унікальна.
Озірце знаходиться на північно-східному схилі гори Гропа і, як кажуть науковці, може служити еталоном перетворення озера у верхове болото. Глибина озера до десяти метрів.
Маршрут №2 (автобусно-піший)
Музей «Лінія Арпада» – водоспад «Білий звір» – Реабілітаційний центр ведмедів – Синевир (обід в альтанці на природі біля р. Теребля; страви закарпатської кухні приготовані на вогнищі) – Водно-болотне угіддя Глуханя – Колочава (театралізоване дійство в корчмі).
2 день 8.06
Маршрут: Хуст – Підвиноградів – Королево – Ботар – Берегово
Ціль маршруту – налагодити співпрацю з ортодоксальними циганськими таборами, покуштувати лекварів, ознайомитися з свинками породи «Мангалиця».
Підвиноградів циганський табір
В село потрапила з смт. Виноградово, сівши на прохідний автобус до Вілока. Мішані нації спілкувалися між собою на угорській мові, переходячи на українську з хустським діалектом (голосні замінюються на букву «у»: «утки ідете», «вучий сир», «ішов кунь через муст і пушов у гнуй»). Русі з голубими очима етноменшини угорців, доповнюються тими ж угорцями з яскраво вираженою румунською кров’ю. Знаючи про щирість сільського населення, я на пів-автобуса запитала, як потрапити в циганський табір і вав! я відчула себе персонажем казок тисяча і однієї ночі. Написати яскраво – замало, повірити без фото – не вистачить уяви, а фотографувати, то ж «не мож», пригрозили закидати камінням.
Гамму насичених кольорів фортець-будинків, кованих воріт із золотими й срібними прикрасами, яскраві з бляшками спідниці, а під ними кольорові туфлі із золотим металом та посмішка золотих зубів – саме цю картину ви побачите, пройшовши вулицею Партизанська.
Правила життя у таборі:
Традиції
Дівчатка виходять заміж з 13 років по домовленості батьків.
Жінка не має права навчатися, працювати на інших роботах, окрім домогосподарки.
В таборі всі жінки вагітні від 14 до 60 років.
Чоловіки працюють в Росії (покрівля дахів).
В сім’ї рішення приймає чоловік.
Мужчина має право брати жінку поза табором (українку, росіянку) з умовою, що жінка приймає закони табору.
Жінка не має права виходити заміж поза табором.
Весілля документально не засвідчується, а при розлученні чоловік виплачує аліменти по циганських законах.
Релігія
Баптисти. Почувши речення: «нам не мож танцювати і співати» у мені сплеснула буря емоційна.
Емоційна буря.
Прагненням зламати циганську кров релігійною течією – баптисти, перегнули палку, хто вважає інакше, закидайте мене камінням. Те, чим циган емоційно багатий здавна, є забороненим на сьогодні – їм «не мож танцювати та співати». У мене єдиний для циган діагноз – невроз циганів у 21 ст. Чи розуміють пастирі церков психологію людини, зокрема цигана, їх кров, як молоде шампанське на труднощах буде зривати…ой-йой не буду писати, бо несе на А4, хто зіштовхувався із судинно-вегетативною дистонією, той знає, що відсутність у житті людини мистецтва приводить до неврозів. Ось таке багатство закопують у землю.
Королево. Циганський табір
Побут циган у Королево значно бідніший, дорога вкрита великими ямами з дощовою водою, і циганчатами, які, як поросята купаються у них.
Люди менш агресивніше ставляться до фотографування.
По дорозі ми зустріли жінку на ім’я Принцеса, котра займалася пранням.
Сівши біля жінки, ми більш детально розпитали про звичаї та ранні шлюби дівчат. Поряд прала її тринадцятирічна дочка Роза, котра вже заміжня.
Чоловік Рози, вісімнадцятирічний парубок, на заробітках у Москві. Кошти на потреби жінки він передає своїй мамі, і лише після народження дітей дружина має право розпоряджатися бюджетом.
В розмові ми запитали Принцесу чи хлопці бережуть молодих дружин від ранньої вагітності, адже в 13 років дівчинка веде стабільне статеве життя. Принцеса відповіла схвально. Принцесі лише 32 роки, її залишив чоловік із 4 дітьми, від відчаю жінка відійшла від баптистської віри та керується свою філософією життя. Власне все вище прописане у темі «Підвиноградів» ми дізналися зі слів Принцеси. Вище на фото вона й дочка.
3 ДЕНЬ 9.06
Маршрут: Бене – Косинь – Мукачево – Тернопіль
Ціль маршруту – розвіяти міф про брудну воду в Косонь та оглянути, познайомитися з власниками «Кельтського двору», продегустувати настоянки.
Косинь
Божественне місце для відпочинку. Найбільше мене вразила архітектурна будова комплексу «Косонь». Стиль – реформатська церква, дах очеретяний, так круто вкладений, ніби густий мох обріс над будівлею. Кругом поле, скеля по правий бік і зліва вдалечині невисокі пагорби Карпат. Басейн чистий, вода жовто-брудна, бо багата залізом. Міф розвіяний. Косонь – найпривабливіший термальний басейн.
Мукачево
Агросадиба «Кельтський двір під Лавочкою».
Найбільше потішають люди, які в роботі на своєму місці і на своїй «хвилі».
Ентузіаст двору Юрій Федорович зовні схожий на шотландця, котрий проживає на Закарпатті. Після дослідження свого коріння у п. Юрія забурлила кров і понесло під 60-ть: облаштував військовий підвал, дослідив n-ну кількість мішанини з ягід, трав, самогонки, створив напої оздоровчого елітного, легкого класу.
В процесі дегустаційний запуск середньовічних напоїв кельтів (імбирний ель, брага, пиво).
Чоловік дуже багатий знаннями кельтської культури, походження інших етногруп на Закарпатті, Прикарпатті, і алхімічними знаннями, бо таку кількість напоїв дослідив, що як на мене, вивчав все це 30 років, а на 31 дозрів. Тішуся, що на Україні не всі чекають на пенсію і смерть після 60-ти.
Це все.
Звіт у вигляді плану туру можна переглянути тут: http://www.okraina.com.ua/tours/ekspeditsiyni-turi/ekspeditsiya-na-zakarpattya-%E2%84%961.html
Наступна подорож по Прикарпаттю.
На нас чекають:
Садиба Чукутихи (народна діва гуцулів поч. 20 ст.).
Правнук Чукутихи – Максимюк Микола (очолює ансамбль дримбарів).
Михайло Ілійчук (дегустація медопродуктів).
Водоспад, про який ніхто не знає.
Місце злиття Білого та Чорного Черемошів.
Скельно-печерне святилище Довбушеві Комори на Синицях.
Комплекс скель біля села Снідавка. Богиня Карпат – Терношоврська Лада
До зустрічі у новому звіті про цікаве навкруги.
Прозвітувала Минько Наталя
Шануйте авторське право. Копіювання інформації з сайту забороняється.
http://www.okraina.com.ua/tours/ekspeditsiyni-turi/ekspeditsiya-na-zakarpattya-%E2%84%961.html