Фашанки та сватання
Самобутність весільних традицій бойків Закарпаття, збережена на протязі віків існування цього народу, завжди відігравала велике значення в житті простих людей. У весільній обрядовості тісно переплелися релігійні, міфологічні, правові, моральні та традиційні взаємини, що складають основу повсякденного життя загалом і сімейно-шлюбних взаємин зокрема. Елементи весільної обрядовості ви можете побачити відвідавши тури по Закарпаттю від турфірми “Окрайна”.
Дослідження базується на основі традицій кінця ХІХ – початку ХХІ ст.
Зазвичай, весіллю передувало парубоцько-дівоцьке спілкування. Парубком вважали хлопця, що досяг 16-річного віку та вмів робити всю чоловічу роботу. Парубки носили перо на калапі, прикрашений вишиванкою одяг, сорочку, та черес. Дівча, що хоче привернути увагу хлопця, вплітає в коси червоні стрічки, прикрашає квітами волосся, одяг, вдіває барвисту вишиванку, покриває плечі яскравою хустиною.
«Ой, пов’яжу хустку за плече, / 2 р.
Та не єден за мнов поплаче, / 2 р.».
Дівчата часто ворожили з надією привернути до себе увагу парубка. До ворожби нерідко вдавалися матері молодих людей. Ворожбою як привертали, так і відваджували увагу. Про ворожіння і про негативні його наслідки співають у пісні:
«Та дівчині молоденькій у долоні плещуть,
А хлопцеві молодому деревину тешуть.
Ой, дівчині молоденькій три музики грають,
Ой, хлопця молодого до гроба ховають».
Знайомства молоді відбувалося на вечорницях, фашанках (народні забави), під час календарних та традиційних обрядів в котрих ви зможете прийняти участь відвідавши травневі тури в Закарпаття. Вважалося, що кохання та одруження відбувається з божої волі: «кого Бог послав». Хоча взаємні симпатії молодят теж бралися до уваги, переважала воля батьків. До кінця ХІХ ст. всі майнові питання, пов’язані з одруженням, вирішувалися без участі молодих. Ці патріархальні традиції підтримувалися на рівні громади і суддівства. У с. Кобилянська Воля був випадок, коли батько побив сусідську дівчину за те, що вона зустрічалася з його сином, а суд покарав її на штраф 10 гривень. Рішення суду забороняло молодим зустрічатись, інакше вони будуть покарані «на горло». Шлюб брали бідні з бідними, а багаті – з багатими: «Сірок до сіряка, а гуня – до гуні». Батьки могли ухвалити одруження заради отримання землі.
Сватання
Коли хлопець покохав дівчину чи батьки порахували, що мусить її сватати, то до батьків дівчини посилали сватача, щоб взнати їх бажання. Якщо згода була, то перед свальбою робилися обзори. Родичі молодого йшли на відвідини до молодої, самі або разом із молодим. Дівчина до свальби не могла йти до молодого, бо це була погана прикмета.
Сватання відбувалося у гінні дні: вівторок, четвер, неділю. Молодий сам вибирав собі сватачів, переважно з родинних зв’язків: нанашка, уйка чи цім борів. Їх мало бути непарна кількість не більше шести. Сватам не можна було вертатись, якщо щось забули, бо тоді «не поведеться». Старший сватач великою кривою палицею тричі клокав в двері або наличник. Зайшовши, сватачі віталися та говорили:
Свати: «Ми мисливці. Довго ходили-сьме лісами, полями – слідили-сьме куницю. А сись молодий князь найшов слід і привів нас сюди».
Батько нареченої: «Попри нашу хижу ниґде куниці не ходили».
Перший сват: «Не ходили, а тепер ходят».
Другий сват: «Може є у вас файна дівка. Та й наш хлопець, якби не мав дяку на вашу дівку, та не привів би нас сюди».
Заручени
За три тижні до весілля відбувалися церковні заручини. Наречені бралися за руки, їх огортали рушником і священик виголошував благословення. Щоб уникнути перешкод для шлюбу, прізвища наречених оголошувалися три тижні поспіль. Перешкодою вважалося:
1) родинні зв’язки аж до сьомого коліна;
2) заручення наречених з кимось іншим;
3) психічні хвороби, безпліддя або інші вади.
Обряд Різання барвінку
Обряд зрізання барвінку є обов’язковим елементом весільних традицій бойків. Обряд ви матимете можливість побачити відвідавши тури на Закарпатті на травневі свята.
У вівторок або четвер, до сходу сонця, дружби, дружки, свашки та хлопчик вирушають з піснями (ладканнями або коломийками) у дорогу:
«Ой, ідеме у городець різати барвінок
Та молодим, молодятам на зелений вінок, / 2 р.».(коломийка)
«Рубай, дружбо, барвіночок, та клади в снопочок,
Се найперший та й послідній на дівці віночок, / 2 р. ». (ладканка с.Синевирська Поляна)
Зараз по барвінок ходять вже не в ліс, а до добрих сусідів. Але в них питають дозволу, бо є кущі, з яких також ріжуть барвінок на похорон і переплутати їх недопустимо:
«Добрий ранок, городочку! / 2 р.
Чи вродив-ісь бервіночку?
Бервіночку є багато, / 2 р.
та барвінок лиш на сято». (Міжгорський р-н)
«Ой, зацвіли фіалочки, зацвіли,
Й а вни гори та й долини покрили.
Йоли тоти фіялочки сивенькі,
Але й уни для дівчини зрадненькі». (Закарпаття, Гуцульщина)
На початку кладуть калач-верченик на квіти і те, що опинилося в колі калача має зрізати маленький хлопчик, притискаючи рослини срібною монетою до хліба. Учасники бажають молодятам багатства та дітей. В різних місцях в обряді можуть приймати участь староста, батьки або самі молодята. При цьому промовляється побажання-оберіг або співаються пісні:
«Перший раз, благослови, Божа Мати, покрити голову молодої вінком;
Другий раз, Господи Боже, благослови покрити голову молодої вінком;
Третій раз, вся родино, благослови покрити голову молодої вінком».
В чисту пляшку набирається джерельна вода і всі учасники ідуть в дім до молодої або молодого, де під вікнами співають пісню:
«Барвінкаші прийшли, барвінок принесли,
Вийди вон, Маріко – що-сьме ти принесли».
Щоб уберегти молоду від злих сил (бо наречена дуже вразлива до них) – зрізаний барвінок і джерельну чисту воду подають через вікно. Молода тричі надпиває чисту воду і кропить нею усіх присутніх, на щастя та здоровля. Свашки приступають до венків, ладкаючи (співаючи сумно, протилежно від колядок):
«А хто хоче вінці вити, / 2 р. Богу би ся помолити.
Ой, пой, Боже, до нас, / 2 р. бо у нас тепер гаразд.
І ти, Божая Мати, / 2 р. вінок починати».
«Та й ти, Божий крижу, / 2 р. не минай нашу хижу».
Обряд плетення вінків для молодої та молодого
Вінки плетуть для молодого, молодої, дружок та дружбів. Віночками оздоблюють відро з чистою водою, горнятко, весільний курагов. Ритуальну пляшку горілки теж прикрашають віночком. Молодий встромляє в стіл ножа, кругом заплітає барвінок, стягує стебло з ножа і віддає робити з нього вінок. В молодої ті самі дії робить хлопчик або староста. Вінки плетуть жінки. Закінчити всі вінки потрібно одночасно – щоб молоді жили однаково. У вінки можуть вплітати часник – це захист від злих сил. Для молодих плетуть особливий вінок на основі гнучкого пагона з солодкої яблуні чи груші. Щоб в любов молодих не знала кінця – пагін згортають в кільце і оплітають барвінком. Цими боґрийдами молодята міняються між собою, а дружби міняються з своїми дружками. Коли усі вінки готові, мати молодої кладе на ощипок вінці і, танцюючи коломийку виносить їх до комори. А всі присутні вимовляють:
«Поставиме на холодний камінь,
змастиме влайом,
оби довго не в’яли і не втратили блиску».
Весільний прапор молодого (курагов)
Курагов – саморобний весільний «прапор» молодого. Робить його старший дружка з різнокольорових стрічок. Вони закріпляються на великій палі (2-3м) трикутником, зверху чіпляється дзвіночок, вінки та довгі стрічки. Під час виготовлення співають коломийки:
«Віночок ся зачинає, курагов ся шиє,
Тото сьому леґіневі, най здоровий жиє, / 2 р.».
Наступного дня відбувається весілля.
Матеріал використано з статей Таїсі Леньо (смт. Міжгір’я)
Турфірма «Окрайна», відпочинок в Закарпатті на травневі свята.
Стати учасником показового обрядового весілля бойків ви зможете прийнявши участь у турі: «Травневі свята на Закарпатті».